Олег Блохін - Легенда Футбола!(ВІДЕО)


3-07-2012, 23:50;   Рубрика: Новости » Футбол » Футбол Украины   1123 | 0

Олег Блохін - Легенда Футбола!(ВІДЕО)
Біографія

Народився 5 листопада 1952 року в Києві. Батько — Блохін Володимир Іванович (1922 року народження), заступник голови Київської обласної ради товариства «Трудові резерви». Мати — Адаменко Катерина Захарівна (1918 року народження), заступник декана факультету промислового цивільного будівництва Київського будівельного інституту. Дочка — Ірина Олегівна (1983 року народження). Брат — Блохін Микола Володимирович (1939 року народження).

На відміну від багатьох своїх ровесників Олег ніколи не перебирав види спорту, перш ніж зупинитися на якомусь одному. Вибір на користь футболу був зроблений у ранньому дитинстві, хоча мамі, відомої в Радянському Союзі бігунці, дуже хотілося, щоб Олег став легкоатлетом.

Він був прийнятий в юнацьку школу «Динамо» (Київ), потім у дубль прославленого клубу. Незабаром зайняв міцне місце в основному складі команди, з якою став 7-кратним чемпіоном СРСР, п'ять разів з товаришами по команді здійснював коло пошани після перемог у розіграші Кубка СРСР.

Блохін послідовно грав за збірні СРСР: юнацьку, молодіжну (другий призер відповідного чемпіонату Європи 1972 року), олімпійську (бронзовий призер на двох Олімпійських іграх — у 1972 і 1976 роках), першу (в 1977, 1979 і 1981 роках був її капітаном).

Спочатку молодому Блохіну здавалося, що досвідчені партнери мало і погано взаємодіють з ним. Тому він часто намагався, ледь заволодівши м'ячем, здійснювати сольні проходи, покладаючись на свою високу швидкість. Але коли Олег знайшов рівне дихання і позбувся непотрібної суєти, характерною для новачків, партнери зрозуміли, що він уже майже рівний серед них, досвідчених. А тому вони самі стали шукати його і знаходити в найскладніших ситуаціях.

У 1975 році, коли київські динамівці виграли Кубок кубків і Суперкубок, а до Олега прийшло міжнародне визнання, він вже мав славу футболіста, який визначає командну гру. Він упевнено взаємодіяв з усіма партнерами, маневрував по фронту атаки, рішуче вступав у боротьбу при втраті м'яча, опиняючись організатором багатьох комбінацій.

Йому належать всі особисті рекорди в радянському футболі. Так, наприклад, за збірну СРСР він провів 112 матчів (більше, ніж хто-небудь) і забив 47 м'ячів. Зіграв у чемпіонатах СРСР 432 рази і забив 211 м'ячів (це ще два всесоюзних рекорди). У п'яти випадках (частіше за інших) очолював список бомбардирів чергової першості СРСР. 15 разів (як ніхто інший) називався в числі кращих гравців сезону, причому в 13 (!) випадках під першим номером. Тричі в результаті референдуму радянських спортивних журналістів, організованого тижневиком «Футбол-Хокей», визнаний кращим футболістом СРСР (у 1973, 1974, 1975 роках), Заслужений майстер спорту.

Він стає володарем «Золотого м'яча», інакше кажучи, першим футболістом Європи (за опитуванням тижневика «Франс футбол»), а через шість років у такому ж анкетуванні провідних спортивних видань Старого Світу розташовується на п'ятому місці. Блохін двічі входив у збірну команду Міжнародної федерації футболу (ФІФА) — в 1979 році проти західнонімецької команди «Боруссія» з Дортмунда, а в наступному сезоні — проти іспанської «Барселони», грав за збірну команду Європейського футбольного союзу (УЄФА) проти збірної ЧССР (в 1981 році) і за збірну Європи (у 1982 році) проти збірної решти світу. Ім'я Олега Блохіна навічно вписано в історію європейського футболу, причому золотими літерами.

Протягом майже двадцяти років Блохін зберігав прекрасну форму, відмовляючи собі у всіх задоволеннях. Микита Симонян вважає, що Блохін мав би на своєму рахунку більше забитих м'ячів, грай він на вістрі атаки.

Блохін по праву вважався універсальним форвардом. У 1973 році він забив гол збірній Франції з позиції лівого крайнього. У тому ж сезоні він двічі уразив ворота московських одноклубників — із зон лівого напівсереднього і центрального нападаючого, ворота «Арарату» розстріляв під дуже гострим кутом.

Улюблений прийом — ривок, відрив, удар — він особливо яскраво продемонстрував на мюнхенському стадіоні в першій зустрічі за Суперкубок між «Баварією» і киянами. Тоді він точно вдарив у дальній кут. Гол, який завдяки телебаченню бачила вся Європа, захоплені футбольні коментатори та репортери назвали фантастичним, а потім при спогадах не інакше як хрестоматійним. Настільки Олег Блохін поодинці, невимушено тоді розправився з зірками «Баварії» на чолі з легендарним Францем Беккенбауером, кращим футболістом Європи 1972 і 1976 років, за свою видатну манеру гри отримав прізвисько Кайзер.




Той блохінскій гол став єдиним у мюнхенському матчі. А у повторній грі, що відбулася на київському стадіоні, Олег забив баварцям ще два м'ячі, які залишилися без відповіді, і його команда заволоділа Суперкубком.

Ні для кого не було секретом, що у Блохіна непростий характер, як майже у кожної талановитої людини. Славна людина, він все переживав гостріше, ніж будь-хто з партнерів.

У перший день будь-якого передматчевого збору всі бачили незадоволене обличчя Блохіна. Тренери завжди знали, що послідують його скарги на коліно, суглоб, голеностоп, радикуліт. Всякий раз киянина уважно вислуховували, а потім говорили неодмінно одне і те ж: «Ну ти ж боєць! Адже ти все одно вийдеш на поле і зіграєш. Болить не болить, ти повинен грати». Олег у відповідь широко посміхався, розводив руками. Все це нагадувало нехитру дитячу гру з давно відомими правилами ...

На тренувальній базі відразу після приїзду Блохін поспішав до лікаря — приходив першим, йшов останнім. А починав тренуватися, потім грати і про болячки забував. Микита Симонян називає це властивістю таланту, що опинився в своїй стихії.

Закінчивши в 1987 році грати за київське «Динамо», Олег Блохін потім протягом року виступав за австрійську команду «Форвертс» (Штайр), після чого в Києві був проведений останній з його участю матч — збірна ветеранів СРСР зустрілася із зірками світового футболу.

Попрощавшись з київськими вболівальниками, Блохін виїхав на Кіпр — грав за «Арісу» (Лімасол). Через рік остаточно повісив бутси на цвях — став тренером. Протягом двох з половиною років очолював «Олімпіакос» (Пірей), який за цей час, маючи у складі радянських футболістів Олега Протасова, олімпійського чемпіона Юрія Савічева і Геннадія Литовченка, двічі був другим призером чемпіонату Греції і один раз одночасно виграв Кубок Греції. Вдячні греки одного разу вирушили до Києва на зустріч з місцевими динамівцями у зв'язку з 50-річчям полюбившогося їм тренера, який після закінчення контракту на рік пішов працювати в іншій грецький клуб — ПАОК (Салоніки). Протягом трохи більше двох років Блохін тренував «Іонікос» (Афіни).

Олег Володимирович Блохін — автор книг «Гол, який я не забив», «Право на гол» (у співавторстві), «Іспитує футбол», «Футбол на все життя» (два видання).

Спорт XL



Лучшие букмекерские конторы:
$10 бонус €25 бесплатная ставка до 25,000 руб. возврата бесплатная ставка до 10,000 бонус
Делать ставку! Делать ставку! Делать cтавку! Делать ставку! Делать cтавку!
Читайте также:
Читайте также:
Загрузка...

Добавление комментария
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Введите код:

Лучшие букмекеры:

1xBet Букмекер Посетить БК5000 руб

Титанбет БукмекерПосетить БК €100 бонус

Париматч БукмекерПосетить БК$50 бонус

Мелбет БукмекерПосетить БККэшбэк бонус

Марафон БукмекерПосетить БКбеспл. ставка

Винлайн БукмекерПосетить БК75000 руб

William Hill БукмекерПосетить БК25€ фрибет

Леонбет БукмекерПосетить БК$100 бонус

Вулкан Ставка Букмекер Посетить БК 75,000 руб

Мы в соцсетях
Погода
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Полезное
Читай Укроп UA.
Последние новости спорта на сайте UKR.NET.
Программа телеканала 1+1 - на TVgid.ua.